Андрій Накорчевський – культуролог, перекладач, японіст і ландшафтний архітектор. Він прожив в Японії 30 років і протягом тривалого часу працював там професором найстарішого в країні університету Кейо. Маючи глибокі знання з японської культури й архітектурної справи, більше 15 років тому Андрій почав розробляти та створювати ландшафтні проекти в японському стилі в Україні. В інтерв’ю “Загородной недвижимости” архітектор розповів про основні принципи створення японського саду, схожість західної та східної культур і свої професійні мрії.
Андрію, розкажіть, які принципи покладені в основу створення японського саду і які принципи сповідуєте ви при створенні своїх проектів?
Найголовніший принцип традиційного японського саду такий: потрібно розглядати його в тривимірній перспективі. Перед тим як пропонувати замовнику сад, потрібно визначити головні точки в просторі, в яких найчастіше опиняється людина, і зрозуміти, як буде виглядати сад звідти. Часто це вікно вітальні, спальні або кабінету, тераса або альтанка в самому саду. Виходячи з цього за допомогою геопластики, тобто зміни рельєфу з використанням землі, каміння та рослин, створюється тривимірна картина простору, можна сказати, інсталяція, яка відповідає естетиці та настрою місця, з якого цей сад буде споглядатися. До цього додаються й більш тонкі речі, які у нас зазвичай називають фен-шуй, але які базуються на абсолютно раціональних принципах, що враховують освітлення, сторони світу, розу вітрів, наявність водойм тощо.
Японія здається нам далекою та загадковою країною. Наскільки сильно естетика японського паркового мистецтва відрізняється від західної традиції?
У західній традиції є два підходи до створення парків і садів: формальний, в якому витримується геометричність ліній, симетрія, підкреслюється строгість створеного проекту, і природний, який намагається максимально зберігати натуральний вигляд ландшафту, ніби над ним і не працювала рука людини. Формальний підхід домінував в Європі до XVII століття, але після знайомства зі східною парковою традицією європейці вперше стали замислюватися про іншу естетику парків. Цей період збігся з епохою романтизму, коли люди стали зовсім інакше ставитися до природи, черпати в ній натхнення. Так що в цілому японські сади відносяться до паркового мистецтва другого типу: це природні сади, в яких якнайбільш натуралістично імітуються або обіграються наявні природні ландшафти та елементи природи.
Створення японського саду – це перш за все використання наявного рельєфу чи тонка робота дизайнера зі штучного створення такого ландшафту, який буде максимально нагадувати природний?
Безумовно, насамперед використовуються наявні природні умови. Ідеальний сад в японській традиції – природний, коли людина споруджує будинок в готовому природному оточенні. Але якщо такої можливості немає, а часто саме так і відбувається, то ця природність створюється рукотворним чином.
Як у цю підкреслену природність вписуються аскетичні й дуже штучні на вигляд сади каменів?
Залежно від задумки архітектора та побажання замовника у японських садів є максимальна розтяжка від прагнення створити якомога природніший сад, який буде виглядати так, ніби він існував тут тисячі років, до абсолютно символічної інтерпретації природи. Останнє якраз і є так званими садами каменів, вони дійсно імітують природу в найбільш абстрактній формі, будучи створеними тільки з піску чи дрібного каміння, без будь-якої рослинності. Тому не можна сказати, що для японського саду обов’язковою є наявність якихось елементів або матеріалів, вони – лише інструмент для створення тривимірної картини.
Чим ваш підхід до створення ландшафтів відрізняється від підходу інших дизайнерів?
Зазвичай дизайнери малюють плани й показують замовнику вигляд його майбутнього саду зверху. Але вони чомусь не показують замовникові, як буде виглядати простір з тих точок, з яких він насправді буде бачити його в майбутньому. Східний же, японський підхід до організації саду – це створення серії тривимірних зображень. Ось ви заходите у ворота й бачите одну картину, заходите через хвіртку – і бачите іншу, дивитеся з вікна спальні – відкривається третя картина, і так далі. Саме так я презентую замовнику свої проекти: роблю фотографію території з якоїсь точки та додаю до неї елементи майбутнього саду, роблю фотоколаж, показую, як буде виглядати простір, коли замовник буде дивитися на нього власними очима. Формуючи простір, потрібно просто дотримуватися принципу створення композиції. Це принцип, узятий з образотворчого мистецтва. Коли я вчу своїх студентів, я їм так і пояснюю, що при створенні і пласкої картини, й об’ємного саду потрібно вміти використовувати мистецтво композиції, це універсальний підхід.
З чого ви починаєте роботу над проектом?
З функціональності. Це стосується й саду, й інтер’єру, й спорудження будинку. Тому що і будинок, і сад повинні бути в першу чергу зручними. Коли я розмовляю з замовником, мені треба зрозуміти, що для нього є комфортним, що саме він вкладає в це поняття. Адже кожен усвідомлює комфорт по-своєму. Коли я розумію, що значить комфорт для конкретної людини, то починаю працювати і над функціоналом, і над естетикою проекту. В цілому всі ці три елементи повинні стати єдиним цілим. Я вважаю, що якщо архітектор не може пояснити якийсь елемент свого дизайну з точки зору функціональності, то він поганий професіонал.
Скільки ви вже реалізували проектів і який з них найулюбленіший?
У моєму портфоліо більше 10 реалізованих проектів. Я працюю не тільки як ландшафтний дизайнер, але й як архітектор, який проектує будинки та повністю весь простір. Саме такі, комплексні проекти – мої улюблені. У таких випадках мені вдається втілити все в найкращому вигляді. Мені пощастило реалізувати два таких проекти. В одному з них я створював буквально все: споруджував будинок, робив геопластику, облаштовував ставок, острів на ньому, міст, що веде до острова, рельєф і багато іншого. Але, звичайно, в більшості випадків доводиться працювати з готовим будинком, який часто зводять, не враховуючи особливості місцевості й навколишніх краєвидів.
Який проект мрії ви ще не реалізували, але дуже хотіли б?
У мене є дві професійні мрії. Перша – це публічний простір або міський парк, яким могли б користуватися всі охочі. Тому що поки що я все ж працював тільки з приватними замовниками, і мої роботи недоступні погляду великої кількості людей. Друга ідея – створити котеджне містечко, яке принципово відрізнялося б від тих, що зараз пропонує український ринок нерухомості. У нас як зазвичай прийнято: котеджне містечко – це якась стандартна нарізка відносно невеликих ділянок, вони будуються квадратно-гніздовим методом. І тут є два підходи. При першому кожну ділянку огороджують парканом, тому мешканці будинку виявляються замкненими у великій клітці, не відчувають простір і природу, заради яких і потрібен заміський будинок. У другому випадку категорично забороняють встановлювати паркани, через що у жителів котеджів втрачається інтимність, почуття власного простору. Виходячи до себе у двір, вони опиняються на видноті, на публіці. Я ж хочу спланувати котеджне містечко таким чином, щоб за допомогою геопластики створити інтимність простору, щоб можна було візуально відокремити один будинок один від іншого, не споруджуючи при цьому паркани. Загалом це був би великий парк, в якому були би побудовані котеджі. На мою думку, сад набагато важливіший, ніж будинок. Навіщо взагалі потрібен заміський будинок, якщо навколо нього у вас немає прекрасного саду?
Нагадаємо, раніше ми розповідали про скульптурний симпозіум, який протягом травня проходитиме у першому публічному парку сучасної скульптури PARK3020 у Львівській області.
